Директор центру досліджень міжнародних відносин Микола Капітоненко на 106 FM прокоментував помилки і досягнення української дипломатії за 25 років незалежності, а надзвичайний і повноважний посол України в Канаді Андрій Шевченко заявив, що рівень фінансування нашої дипломатії незадовільний.

Президенти України Петро Порошенко та Польщі Анджей Дуда підписали спільну декларацію, прийняту в Києві 24 серпня. У декларації наголошується, що відновлення миру в Україні має ключове, вирішальне значення для безпеки всіх європейських держав, у тому числі Польщі.

Глави держав підкреслили ключову роль трансатлантичної єдності для забезпечення безпеки і стабільності в Європі та світі і підтвердили підтримку політики «відкритих дверей» НАТО і визнали право і перспективу України отримати у майбутньому повноправне членство в Північноатлантичному альянсі відповідно до волі українського народу.

Також Петро Порошенко анонсував кадрові перестановки серед українських послів, які відбудуться найближчим часом. Про це він заявив під час зустрічі з представниками українських дипустанов за участю президента Польщі Анджея Дуди.

Детальніше про візит Анджея Дуди, а також українську дипломатію, в ефірі радіостанції Голос Столиці розповів директор центру досліджень міжнародних відносин Микола Капітоненко.

Президент Польщі Анджей Дуда здійснив візит в Україну, в ході якого з президентом Петром Порошенком підписали спільну декларацію. Наскільки цей візит, ці переговори здатні нівелювати ті складнощі у відносинах між Україною і Польщею, які загострилися в останні пару місяців у зв'язку з визнанням Сеймом Польщі Волинської трагедії геноцидом поляків?

- По-моєму це хороший протокольний візит, який підкреслює важливість двосторонніх відносин, поляки традиційно наші друзі та адвокати в євроатлантичних структурах, в ЄС. Те, що відбувається, наслідки прийнятого Сеймом рішення, це окрема історія, яка йде корінням в глибоку історію двосторонніх відносин, і у непросту історію першої половини ХХ століття. Це буде мати наслідки більш довгострокові, більш глибокі, не настільки поверхневі.

Ну, навіть є вже відповідні проекти рішень зареєстровані.

- Так, є відповідні проекти рішень, є різні варіанти реакції з боку профільного комітету ВР, і на мій погляд, симетрично тут діяти не має сенсу, тому що момент сьогодні особливий для України, і він не менш важливий для Польщі, і виводити якісь суперечливі моменти на передній план було б непродуктивно для обох країн. Знайти якусь відповідь, що дозволила б не загострювати увагу, не зациклюватися на складних моментах в історії двох країн, не давати так званій негативній історичній пам'яті формувати зміст двосторонніх відношенні, по-моєму, в цьому полягає головне завдання.

Зі зміною посла США зміниться позиція Вашингтона щодо України? І чому зміна посла відбулася за кілька місяців до кінця президентського терміну Обами?

- Я не думаю, що зміна посла призведе до зміни позиції Вашингтона. Швидше, могло б бути навпаки, але і цього теж не відбудеться, тому що стратегія США щодо України давно сформувалася, вона послідовна і вона не передбачає якихось різких рухів. Навіть коли зміниться американський президент, американська стратегія щодо України зміниться незначно. Тому я б розглядав призначення нового посла виключно як елемент дипломатичної практики, ротації дипломатів всередині американської дипслужби.

Чи є в України на сьогоднішній день чітко сформульована зовнішньополітична доктрина?

- Формально вона є, є документи, ціла система документів, які начебто відповідають на питання про те, яка зовнішня політика України, і до чого ми прагнемо. Але в українській практиці слова дещо розходяться зі справами, і багато в чому цілі, які поставлені перед нашою зовнішньою політикою, вони є недосяжними. А одним з елементів хорошої стратегії є досяжні цілі і, зокрема, критерії, за якими можна визначити, чи досягнуті вони чи ні. З цієї точки зору, дієвої стратегії зовнішньої політики в України поки немає.

Від президента ми часто чуємо, що цілями стають знайомі багатьом гасла – і підписання угоди про асоціацію, зараз – це отримання безвізового режиму. Наскільки у цих гасел є реальне наповнення?

- З моєї точки зору судити про стратегії виключно за гаслами, звичайно, навряд чи вийде, але навіть якщо подивитися на ті цілі, які ми перед собою ставимо, і на ті, які ми потім досягаємо, то можна побачити їх невідповідність критерію – вони недосяжні на сьогоднішній день, вони нереалістичні. Тобто вони можуть працювати як якісь ідеали, орієнтири, бачення місії або держави, як вона позиціонує себе в сучасному світі, які поділяє цінності. Але в якості стратегічних орієнтирів вони не дуже добре підходять.

Ось ці розмови про безвізовий режим з'явилися не вчора, не позавчора, не два і не три роки тому. Вступ в ЄС – це не самоціль. Приєднання до НАТО – це не самоціль для отримання безвізового режиму. Це все інструменти для досягнення інших, більш загальних, більш абстрактних цілей, які переслідує будь-яка держава для зміцнення безпеки, створення навколо себе більш сприятливого оточення, поліпшення клімату для економічного розвитку, залучення інвестицій, вирішення соціальних завдань. У нас же розглядаються ці речі як певні маркери, які потрібно було будь-якою ціною досягти.

Фурса: інвестиції – єдине джерело зростання економіки сьогодні

Це один із закидів, які ми чуємо на адресу українських дипломатів, що ми, в основному, реагуємо, але не формуємо порядок денний. Хто повинен займатися формулюванням нових відповідей на старі питання, можливо, і на нові ситуації? Чи є в Україні мозкові центри, які займалися б розробкою зовнішньополітичних концепцій?

- Протягом останніх двох років стало очевидно, що в України немає готових відповідей і немає організації та інститутів, і людей, які могли б ці відповіді генерувати. Тут проявилося багато довгострокових проблем, які накопичувалися – і проблеми з освітою, що у нас кульгає підготовка висококваліфікованих фахівців зовнішньої політики, аналітиків, стратегів і тому подібних спеціальностей. Тут відклалися проблеми взаємодії різних інститутів у сфері зовнішньої політики, а також криза громадянського суспільства. Насправді, за 2-2,5 роки нових хороших ідей у сфері зовнішньої політики безпеки запропоновано фактично не було.

Чому нових ідей немає? Є центри, є експерти в міжнародних відносинах. У них теж є інерційність?

- У них, як і у значної частини апарату, просто не вистачає знань, умінь. Я, наприклад, особисто беру участь у процесі навчання фахівців–міжнародників останні 15 років, і багатьох з тих, хто є або вважають себе експертами міжнародних відносин, я знаю особисто як своїх колишніх студентів, і я розумію, в чому слабкі сторони української освіти. Я розумію, наскільки іноді погано підготовлені наші фахівці у тому, що стосується взаємодії зі своїми партнерами в інших країнах, вирішення якихось нестандартних завдань. До того ж у нас сьогодні фахівцями стали всі, не тільки ті, у кого є диплом політолога-міжнародника, але й люди, у яких дипломів з профільною освітою немає взагалі, але їм достатньо назвати себе експертом, і вони коментують будь-який міжнародний процес. Тобто сьогодні аналітичні здібності українського експертного співтовариства досить скромні і явно не відповідають тим викликам, які стоять перед суспільством і державою.

Яким чином відбувається робота посла на практиці? Яким чином він може збільшити вплив?

- Посол повинен розуміти, як відбувається політичне життя в країні, в якій він працює, розуміти, зустрічі з якими людьми можуть допомогти йому реалізувати ті чи інші питання, він повинен проводити двосторонню роботу по трансляції української позиції усіх ключових людей, які беруть участь у прийнятті рішень в країні, і зворотню комунікацію. Ідеальний посол – це той посол, який ходить на ефіри, який дає багато інтерв'ю, який працює з публікою.

Наскільки сьогодні дійсно безальтернативна євроінтеграція?

- Нічого безальтернативного і безповоротного в політиці немає. Зовнішня політика гнучка і динамічна річ. Дуже багато факторів на неї впливають. Нам потрібні зрозумілі цілі, досягнення яких перебувало б у наших руках, а не лежало б у Вашингтоні, Берліні, Брюсселі. Наприклад, повертаючись до безвізового режиму, ми хочемо, щоб європейці виконали свої зобов'язання і дали безвізовий режим. Вони дійсно повинні були зробити, за великим рахунком. Але вони цього робити не хочуть. Теоретично, держава, на території якого відбувається військовий конфлікт, у якої проблеми з контролем над кордонами, у якій високий рівень корупції, безвізовий режим не має отримати. Але ми хочемо його отримати, бо у нас - мета. Набагато ефективніше було б прийняти інше рішення, наприклад, піти назустріч європейцям і відмовитися від безвізового режиму у тому вигляді, в якому ми хочемо його отримати. Ми б надали європейцям велику послугу, за яку могли б попросити щось більш потрібне і важливе, ніж безвізовий режим, наприклад, фінансові ресурси, допомогу у зміцненні інститутів державності, допомогу у зміцненні обороноздатності країни – те, що сьогодні більш важливо, ніж безвізовий режим.

Чверть століття незалежності: головні плюси і мінуси з життя країни

Чи потрібно українській дипсистемі перезавантаження, в ефірі «ГС» прокоментував надзвичайний і повноважний посол України в Канаді Андрій Шевченко.

Прокоментуйте ситуацію, яка на сьогодні склалася в українській дипломатичній службі. І Гройсман, і Порошенко кажуть про необхідність певного перезавантаження, серйозної ротації українських диппредставників за кордоном і до фінансування. Чи є дійсно проблеми з фінансами і кадрами?

- З фінансуванням і президент, і прем’єр сказали, що вони знають, що рівень фінансування нашої дипломатії незадовільний. І є ініціатива прем'єра збільшити фінансування в наступному бюджетному році. В принципі, слова, яких дуже чекали дипломати.

Ви почули від президента чи в закритому режимі конкретні вказівки, яку стратегію впроваджує Україна на міжнародній арені?

- Я думаю, що насправді дипломатична служба різна і посли дуже різні. І різні посольства. Що стосується стратегії, мені здається, ключові напрямки для нас очевидні, давайте говорити те, що є насправді, ніколи за всю українську історію ми не відігравали настільки важливу роль в глобальних процесах в світі як зараз. Ніколи наш голос не був настільки важливим. З іншого боку, є труднощі, є велика втома від українського питання. Тому це означає, що ми не можемо весь час йти на симпатіях світу до нашого Майдану, і на співчутті світу до нашої ситуації у зв’язку з війною. Нам треба знаходити нові аргументи.

Щодо кадрового забезпечення диппредставництв України за кордоном. Яка з цим ситуація?

- Своєю командою, командою посольства України в Канаді я дуже задоволений. По інших посольствах, я думаю, що ситуація нерівна, і що по багатьох напрямках свіжа кров не завадила би. Але колись хтось каже, що у нас немає дипломатичної служби, що треба всіх списати, звільнити, я вам скажу: це не суддівська система, де через корупцію і абсолютно моральне падіння системи справді потрібно тотальне чищення. Тут якщо і потрібні зміни, то треба шукати, визначати конкретно сегменти, де вони потрібні.

Чому не були зайняті посади послів України в багатьох країнах? Петро Порошенко в черговий раз пообіцяв в найближчий час назначити послів, але досі їх не було.

- Президент заявив про майбутнє призначення послів у шести країнах, і це, вірогідно, справа найближчих кількох днів. Що стосується, чому довго призначалися, то, знаючи президента дуже довгий час, думаю, що це питання його перебірливості в кадрових рішеннях. Мені здається, що він справді віддавав дуже великий час пошуку людини, якій він довіряє. Добре це, чи погано, помагає це країни чи ні, це вже інша дискусія. Але якщо ми хочемо зрозуміти логіку, він справді вважає, що він має поставити підпис під указом, де він впевнений в цій людині. Він так і сказав: у мене по всіх цих позиціях є десятки можливих варіантів, я хочу, відправляючи людину за кордон, бути впевненим, що це найкраще призначення.

Раніше, екс-міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко зазначив, що зараз в Україні зруйнована система формування зовнішньополітичних пріоритетів і про ефективну дипломатію говорити не доводиться.

До речі, експерт з міжнародних питань Сергій Слободчук в ефірі прокоментував зрив переговорів між Петром Порошенком і лідерами ЄС, а також заявив, що український президент хоче уникнути звинувачень в розвалі «нормандського формату».