Автор Сергій Корсунський, Надзвичайний і Повноважний Посол України

Після вражаючої перемоги на позачергових виборах у лютому керівна Ліберально-демократична партія (ЛДП) Японії без жодних зволікань почала реалізовувати передвиборчу програму. Спеціальна панель експертів ЛДП схвалила революційні зміни до правил експорту летального озброєння третім країнам.

Досі в Японії існували обмеження на постачання оборонного обладнання. Дозволялося здійснювати експорт лише в межах п’ятьох категорій: для служб спасіння, транспортування, попередження, спостереження й розмінування (Україна отримувала обладнання в трьох із цих категорій). Не дозволялося постачати обладнання країнам у стані війни. Нові пропозиції, направлені на схвалення уряду й парламенту, скасовують ці обмеження. Зокрема відкриваються можливості для постачання зброї, розробленої у співпраці з іншими країнами, третім країнам і країнам у стані війни. Оборонне обладнання буде поділено на специфічні категорії, а експорт зброї дозволено до тих країн, із якими Японія має угоди про трансфер оборонної продукції. Подробиці, процедури й деталі буде визначено після обговорення цих пропозицій в уряді й парламенті, але вже очевидно, що Японія рішуче налаштована значно посилити свій оборонний потенціал і допомогти це зробити країнам, із якими поділяє спільні цінності.

Японія передала Україні захисне спорядження для рятувальниць та техніку

Прямий інтерес України до співпраці з Японією у сфері оборони має ґрунтуватися на розумінні, що така співпраця можлива лише на системній і чітко визначеній правовій основі. Наприклад, перш ніж обговорювати конкретні проєкти, вкрай важливо дати відповідь на питання про захист інтелектуальної власності, виключити можливість витоку чутливих ноу-хау до країн, розташованих на суходолі між Україною та Японією. Заходи з формування атмосфери довіри мають також включати ширший спектр взаємодії, ніж суто експорт-імпорт чи навіть спільне виробництво продукції воєнного призначення.

Спробуймо окреслити декілька напрямів, за якими саме Японія може стати ключовим гравцем в Україні.

Нас об’єднує сумна, але об’єктивна тенденція — населення наших країн скорочується. З різних причин, але в найближчий перспективі і Японія, і Україна відчуватимуть дефіцит як робочих рук, так і тих, хто міг би стати до лав Збройних сил чи Сил самооборони. Це означає, що пріоритет у формуванні оборонних стратегій і виробництва потрібного обладнання за потреби надаватимуть автономним і робототехнічним системам. Це та галузь, у якій японці — чи не найкращі партнери у світі. Китайці можуть скільки завгодно показувати людиноподібних роботів, які демонструють прийоми кунг-фу. Та геть інша річ — простіші, але ефективніші рішення, що дають змогу вивільнити людські ресурси без втрати ефективності у промисловості й обороні. Армія КНР уміє гарно марширувати на парадах. Питання в тому, чи вміє вона так само гарно виглядати на полі бою. Спільне розроблення автоматичних систем — прямий спільний інтерес України та Японії.

Україна має аграрний потенціал, обмежений лише фантазією й дефіцитом сучасних технологій — обладнання, добрив, біоінженерії. Нашу аграрну продукцію точно не чекають ані в ЄС, ані в США, проте вона вкрай потрібна в Азії й Африці. Японія — одна з тих країн, які мають усі необхідні компоненти, включно з флотом, налагодженими контактами й логістичними центрами, для роботи на продовольчих ринках світу. Залучення Японії до стратегічного розвитку аграрного сектору України, включно з переробкою, дасть змогу підвищити як урожайність, так і якість продукції. Україна має стати «хлібним кошиком» Азії, і сертифікат якості від японців відкриє всі наявні тут ринки. Варто раз скуштувати японську полуницю, персик чи виноград, аби припинити сперечатися на цю тему.

Свого часу, ще в середині ХІХ століття, британські інженери продемонстрували японцям паровий потяг. Це було на початку епохи Мейджі. Відтоді залізнична інфраструктурастала чи не ключовим елементом японського економічного дива, чинником, який принципово змінив соціально-економічне обличчя країни. Система швидкісних потягів, мереживо залізниць, яке вкриває ледь не всю Японію у вкрай складних умовах гірського ландшафту, вражає ефективністю. Саме у сфері транспорту, будівництва тунелів і мостів, підземних транспортних артерій японці — серед світових лідерів. Облишивши дипломатичну лексику, варто сказати прямо: якщо наші мости й об’єкти інфраструктури побудують японські інженери з використанням правильного цементу й відповідної якості металоконструкцій, вони стоятимуть десятиліттями, і шматки бетону не падатимуть на машини під такими мостами.

Третій напрям, який може стати стратегічним, — кібербезпека. На сьогодні слід визнати: Україна має більший досвід і ефективнішу систему реагування на кіберзагрози, Японія — краще обладнання й ресурси для розвитку цієї вкрай актуальної сфери. Варто також узяти до уваги, що Японія має давні й дуже тісні зв’язки в цій та суміжних сферах із Великою Британією, яка є одним з найпотужніших партнерів України у війні проти Росії. Тристоронній кіберальянс Велика Британія—Японія—Україна дав би потужний поштовх розвитку можливостей кіберзахисту. Звісно, така співпраця не має обмежувати, навпаки — передбачати посилення безпекової співпраці з країнами Скандинавії та Балтії, які кровно зацікавлені у спільних зусиллях для захисту від російської агресії.

Чи стане Японія повноцінною військовою державою за часів Такаїчі?

Четвертий напрям — енергетика. Японія ухвалила стратегічне рішення повернутися до ядерної енергетики. Таке саме майбутнє, очевидно, чекає й на Україну. Японські компанії разом із партнерами зі США активно працюють над малими модульними реакторами й, найімовірніше, перебудовуватимуть наявну інфраструктуру АЕС. У нас є уранова руда й необхідність створити нову енергетичну мережу — як генерації, так і транспортування. Діалог із європейськими й американськими компаніями у цій сфері варто доповнити і японським баченням. Багаторічна співпраця в напрямку Чорнобиль—Фукушіма засвідчили перспективність діалогу також у галузі ядерної безпеки та реагування на надзвичайні ситуації.

Упродовж багатьох років у дипломатичній практиці України було прийнято вивчати й часто бездумно застосовувати іноземний досвід. На певних етапах така практика призводила до применшення ролі, якщо не виключення, власного інтелектуального потенціалу з процесу розроблення та реалізації рішень. Сьогодні важко сказати, на бік користі чи шкоди схилилися б терези, якщо уважно простежити цю тенденцію від 90-х років.

Та ось як цікаво пояснюють фахівці-ніппологи подібну практику в японському варіанті — адже добре відомо, що Країна сонця, що сходить, багато чого імпортувала з-за кордону — спочатку з Китаю, пізніше — з Європи та США. Вони порівнюють Японію з устрицею, яка, коли до неї потрапляє зовнішній сторонній об’єкт, спочатку намагається його виштовхнути, а якщо це не вдається, то ізолювати, покриваючи шарами спеціальних клітин. Із часом ці сторонні об’єкти перетворюються на неймовірної краси перлини, котрі, як відомо, чи не найкращі саме в Японії. Тобто залучати зовнішній досвід потрібно так, аби покращувати його (якщо він того вартий) з урахуванням власної практики, перетворюючи на перлини, цінність яких буде незрівнянно вищою, ніж у піщинок, які їх породили. Досвід Японії в цій сфері, її промислова культура та фанатичне ставлення до якості були б важливим доповненням до інвестицій і спільних проєктів, які б могли стати майбутніми перлинами.

Прем'єрка Японії попередила про “примус” з боку Китаю та пообіцяла реформувати оборонну стратегію

Вже пʼятий рік поспіль Японія доводить, що для цієї країни цінності — не порожні слова,а зусилля з утримання порядку, що ґрунтується на правилах, — не лише національна ідея, а й системне зовнішньополітичне бачення. У нас один біснуватий сусід, а у Японії їх троє. Тому ця країна має бути гнучкою в тих випадках, коли можна тримати таких сусідів у контрольованому стані через економіку чи дипломатію. Водночас стратегічний вибір на користь демократії та взаємовигідної співпраці з усіма, хто щиро цього прагне, залишається незмінним. Важко навести приклад іншої розвиненої країни, де не гроші, а соціальна гармонія є пріоритетом. І критика певних аспектів місцевої реальності з боку тих, хто, може, й жив у Японії, але так її і не зрозумів, не справляє на японців ані найменшого враження. Вони дуже довго й дуже ретельно ухвалюють рішення, та якщо вже ухвалили — все буде зроблено максимально близько до ідеалу.

Основоположний аспект японської соціальної гармонії, що вимагає вміння «читати повітря», щоби сприяти комфорту, повазі та доброті, має назву омоіярі. Його суть — у тому, щоб відчувати чиїсь потреби й діяти відповідно до них без запиту, що часто описують як «віддавати свої думки іншим», виявляти проактивну емпатію, увагу та вдаватися до продуманих дій для суспільного блага. Сьогодні симпатії японського суспільства й еліти — на боці України, і цим рідкісним шансом треба скористатися на благо обох наших країн.        

© 1994–2026 «ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ. УКРАЇНА».