Протягом останніх років Організація за Демократію та Економічний Розвиток – ГУАМ знаходиться в т.зв. «аморфному стані». Ефективність її роботи не відповідає нагальним потребам країн-членів, насамперед України. Причому позитивних змін не відбулося навіть під час головування нашої держави в Організації у 2015 році. Більш того, складалося враження, що відповідальний від України за співпрацю з ГУАМ Центральний орган виконавчої влади України свідомо усунувся від виконання покладених на нього обов’язків, дотримуючись сталого негативного відношення до ГУАМ і відсутність віри в можливості Організації.

Так, протягом довгого періоду діяльність ГУАМ зосереджувалась переважно на питаннях взаємодії у сфері боротьби з організованою злочинністю, економічної співпраці, співробітництві в гуманітарній галузі. Однак, саме політична складова діяльності до цього часу, на жаль, посідає другорядне місце. Йдеться, насамперед, про спільну боротьбу з російською агресивною політикою, протидію тероризму і сепаратизму, участь у розв’язанні заморожених конфліктів, збереження територіальної цілісності тощо.

З іншого боку, такі держави-члени ГУАМ як Україна та Грузія і до цього часу Молдова були активними учасниками ініціативи ЄС «Східне партнерство» Ними  підписано Угоду про Асоціацію з ЄС, а з приводу Грузії Єврокомісія звернулася до Ради глав держав і урядів ЄС, а також Європарламенту з офіційною рекомендацією включити її до списку країн, громадяни яких мають право відвідувати з коротким візитом держави Шенгену без віз. Азербайджан також розвиває відносини з ЄС з профільних напрямків, зокрема у секторах енергетики та візової лібералізації. Попри попередні побоювання, новобраний Президент Молдови І.Додон заявив, що країна, попри все, продовжить імплементацію Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Хоча і насторожують оприлюднене під час візиту до Москви його особисте бажання анулювати Угоду про асоціацію з ЄС (на це президент не має конституційних повноважень), наміри підписати Меморандум про співпрацю Молдови в рамках Євразійського союзу і відродити так званий Меморандум Козака щодо Придністровського врегулювання, згідно з яким Молдова повинна стати федеративною державою.

Таким чином, «Східне партнерство», певною мірою, досягло результату, виконавши, хоча і частково, свою історичну місію. Нині учасники «Східного партнерства» умовно поділилися на два табори. До першого входять країни, що стоять на шляху демократичного розвитку і ринкових економічних перетворень – Україна, Грузія і Молдова, що стоїть на роздоріжжі. До другого увійшли Білорусь та Вірменія, економіка яких залежна від Росії, а зовнішня політика знаходиться під контролем нинішнього кремлівського режиму.

При цьому у країн першої групи – Грузія і Молдова - офіційна Москва окупувала частину території та продовжує проводити агресивну політику, спрямовану на порушення територіальної цілісності  й дестабілізацію внутрішньополітичної ситуації, а Україна вже протягом трьох років потерпає від загарбницьких дій та військової агресії РФ.

Таким чином «Східне партнерство» фактично звужується до формату ГУАМ. У цьому контексті важливим є і факт виходу Грузії та призупинення участі України в СНД.

Як показує практика, рівень практичної роботи Організації обмежений контактами в рамках міжгалузевих Робочих груп ГУАМ. Зовнішньополітичним відомствам держав-членів фактично відведена роль «посередника» між Секретаріатом ГУАМ і структурними підрозділами ЦОВВ. Водночас, завдання, які мають стояти перед Організацією, вимагають координації на більш високому рівні.

Отже, з огляду на зростаючу на нинішньому етапі роль співпраці у зв'язку з триваючими неврегульованими конфліктами й існуючими загрозами національній безпеці та територіальній цілісності, у напрямку необхідності збереження демократії, беручи до уваги центробіжні тенденції в СНД і, нажаль (не без допомоги Росії) й у самому ЄС, розширення кола країн «Східного партнерства» в участі у Митному союзі, а також те, що і ЄС, і ГУАМ сповідують одні й ті ж цінності, а країни-члени поєднані спільними євроінтеграційними цілями, роль ГУАМ мала б значно зростати і бути ефективнішньою.

Те, що протягом багатьох років свого існування, ГУАМ, попри достатнє щорічне фінансування, так і не стала серйозним партнером міжнародному співтовариству й фактично усунулася від розв’язання важливих міжнародних проблем, які стояли перед країнами - членами Організації, з одного боку ставить під сумнів можливість ефективної дієздатності ГУАМ в перспективі. З іншого, було б необачним відмовлятися від об'єднання зусиль країн-членів для вирішення власних економічних, безпекових, територіальних питань, об’єднання зусиль задля боротьби з агресивною російською гібридною політикою.

Сподіваюся, що саме заради цього прем'єр-міністр України         В. Гройсман і виступив з ініціативою провести в Києві на початку 2017 року зустріч глав урядів країн-членів ГУАМ.

У зв’язку з цим, уявляється доцільним, саме за ініціативи України, запровадити заходи щодо суттєвого посилення насамперед політичної складової діяльності ГУАМ. Для цього слід порушити питання щодо розширення кола завдань, що охоплюють діяльність Секретаріату Організації у напрямку роботи з суттєвого розширення безпекової сфери взаємодії, забезпечення територіальної цілісності і непорушності міжнародно-визнаних кордонів та розв’язання існуючих довготривалих конфліктів.

У практичному вимірі діяльності для поглиблення політичної та економічної інтеграції держав-членів ГУАМ з ЄС під час планованої у Києві зустрічі, поряд з питаннями суто економічного характеру, було б доцільним винести на розгляд Глав урядів ГУАМ пропозицію створити нові додаткові робочі органи, зокрема Робочу групу з питань територіальної цілісності та довготривалих конфліктів. З метою координації цієї роботи, до складу Секретаріату ГУАМ можна було б додати посаду координатора політичних та безпекових програм.

Вбачається доцільним у рамках ГУАМ, поряд із сталими напрямками діяльності, приділити серйозну увагу безпековій складовій співробітництва, а також розвитку багатосторонньої взаємодії у військово-технічнй сфері. У цьому контексті слід налагодити серйозні контакти на рівні ГУАМ - НАТО з метою їх подальшої інституалізації.

Оскільки всі чотири держави-члени ГУАМ стикаються з порушенням принципу територіальної цілісності, відчувають на собі акти агресії з боку Росії, слід також розробити чіткий механізм консолідованого відстоювання національних інтересів держав у форматі Організації.

Вбачається можливим винести на розгляд керівних органів ГУАМ питання розширення географії, можливо, шляхом залучення до участі в рамках ГУАМ (на першому етапі на рівні спостерігачів) країн Північної Європи – Латвії, Литви та Естонії тощо.

Економічний напрямок діяльності може бути посилений шляхом формування Ділової ради ГУАМ та проведення зустрічей провідних фінансових установ.

Підсумовуючи викладене можна зробити наступні висновки.

1. За нинішніх умов ГУАМ потребує реконструкції і модернізації.
2. Головним завданням ГУАМ на перспективу слід визначити модернізацію діяльності Організації у напрямку посиленням її ваги у світових процесах.
3. Важливим новим пріоритетом діяльності ГУАМ мають стати проблеми безпеки спрямовані на протидію глобальній російській гібридній експансії.
4. Інтеграційний потенціал країн-членів ГУАМ слід зосередити на виробленні і проведенні скоординованої політики стримання розширення експансії Росії.
5. Потребує відновлення формат співробітництва в рамках ГУАМ на рівні Глав держав та Глав урядів.
6. Потребують активізації відносини ГУАМ з ООН, ЄС, ОБСЄ, а також встановлення відносин з НАТО.
7. Поряд із залученням нових членів (на першому етапі на рівні спостерігачів), слід вжити відповідних заходів, аби тиск Росії не вплинув катастрофічно на старих членів і не змусив їх вийти з Організації.

П.Кір’яков

Надзвичайний і Повноважний Посол